Година вільного читання «Чорнобиль в серці України, а тінь його по всій Землі»

 Є дати, що не стираються з пам’яті…

Є події, що назавжди змінюють хід історії.

26 квітня 1986 року — день, коли світ здригнувся від однієї з найстрашніших техногенних катастроф — Чорнобильська катастрофа.

День болю. День втрат. День, що й досі озивається тривогою в серцях мільйонів.

Минуло багато років, та пам’ять про Чорнобиль живе. Вона — у спогадах, у книгах, у тихому шелесті сторінок і в наших серцях.

До бібліотеки-філії для дітей №1 КЗ «Володимирська публічна бібліотека» завітали учні 3-А класу гімназії №3 разом із класоводом Інною Тадеушівною Соболь. Тут відбулася година вільного читання «Чорнобиль в серці України, а тінь його по всій Землі», приурочена 40-річчю з дня трагедії.

Завідувачка бібліотеки Тетяна Островська відкрила для дітей сторінки тієї непростої історії, ознайомила з книжковою виставкою «Чорнобиль — довгий слід трагедії» та зачитала зворушливий уривок із книги Катерини Міхаліциної «Квіти біля четвертого».

Особливо щемливим став момент спільного читання: діти по черзі читали оповідання Євгена Гуцала «Скаженний чорнобильський собака», декламували вірші українських письменників, наповнюючи простір щирістю, співчуттям і світлою пам’яттю.

Сьогодні Чорнобиль — це не лише географічна точка на карті.

Це — символ.

Символ пам’яті, відповідальності й застереження для всього людства.

Там, де колись вирувало життя, нині панує тиша. Та навіть у цій тиші народжується нове — природа поволі відроджується, нагадуючи нам про силу життя і важливість берегти світ навколо.

Ми пам’ятаємо.

Ми вдячні героям.

Ми вчимося цінувати життя, мир і безпеку.

І нехай ця пам’ять буде не лише даниною минулому,

а й заповітом для майбутнього —

щоб подібне ніколи не повторилося.