29 вересня 2020 року виповнюється 175 років від дня народження видатного драматурга, режисера, актора, одного з основоположників
українського професійного театру Івана Карповича Карпенка-Карого. Саме він став
творцем новітньої суспільної драми в нашій літературі на межі століть. Його
драматургічна спадщина складається з 18 закінчених п’єс і трьох невеликих
уривків, що залишилися в чернетках. Найвищого рівня він досяг у жанрі комедії.
Саме сатирична комедія стала творчою стихією митця.
Працівники дитячої бібліотеки до ювілею Івана Карпенка
–Карого оформили книжкову виставку – портрет «Майстер української драми».
Декілька цікавих фактів з життя відомого драматурга.
Його справжнє
ім'я -
Іван Карпович Тобілевич, псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім'я батька та улюбленого
літературного персонажа Гната Карого - героя п'єси Т. Шевченка «Назар Стодоля».
Мати драматурга
була кріпачкою-покоївкою у панів
Золотницьких, аж поки її не покохав прикажчик Карпо Тобілевич і не викупив з
кріпацтва. Її дітьми були, окрім Івана,
Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті - ціла плеяда
корифеїв українського театру.
Молодий Іван
Тобілевич, скінчивши чотирикласну школу в місті Бобринці, заради шматка хліба
мусив поступити в 14 років до губернської канцелярії як урядовець. Але справа
українського театру не переставала хвилювати серце молодого чиновника. З
Бобринця Іван Тобілевич ішов до Єлисаветграда пішки шістдесят верст, щоб
побачити видатного англійського трагіка Олдріджа, який грав того вечора в
трагедії Шекспіра “Отелло”.
Атмосфера чиновництва так гнітюче подіяла на хлопця, що той
незабаром втік додому, пройшовши пішки 50 верст.
Служачи секретарем
поліції в Єлисаветграді, Карпенко-Карий
був єдиним, хто рівно і приязно ставився до всіх людей, незалежно від стану і
не брав хабарів. Перед його очима проходив ряд арештантів, серед яких було
чимало людей, чиї долі занапастило важке життя. Пізніше вони стали героями його
п'єс.
Власті вважали Тобілевича особою неблагонадійною. 4 жовтня
1883 р. за наказом міністра внутрішніх справ його було звільнено з посади
секретаря єлисаветградської міської поліції. 1884 Карпенка-Карого заарештували
і заслали до Новочеркаська. Без засобів існування Іван був змушений працював
ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню.
Як письменник, Карпенко-Карий дебютував у 1883 р., коли в
першому номері журналу «Рада» була надрукована його повість «Новобранець».
Проте надалі митець спеціалізувався в драматургії.
Карпенко-Карий був
двічі одружений. Вперше одружився з Надією Тарковською, як посаг отримав
родинний хутір Тарковських. Надія Карлівна народила йому 3 дітей. Через 2 роки
після її смерті одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького.
З Софією мав ще 2 спільних дітей.
Ні родинне життя, ні
громадські справи, ні обов’язки служби ніколи не одривали серця й уваги
Карпенка-Карого від театру. Український театр був його другою рідною хатою,
бажаним місцем відпочинку та радості. «Сцена – мій кумир, театр – священний
храм для мене», - так говорив драматург. Все життя драматург товаришував з
Марком Кропивницьким. Вони разом були на чиновницькій службі, пізніше разом
організували драматичний гурток і створили театр корифеїв. Кропивницький учив Тобілевича грати на скрипці. Коли у 1883
р. до Єлисаветграда прибула трупа М. Старицького, вони почали активно співпрацювати
на сцені: Карпенко-Карий грав у п'єсах Кропивницького, а той - у п'єсах
Тобілевича.
Іван Карпович, як і вся сім'я Тобілевичів,
дуже любив Шевченка. Коли з ініціативи Марка Кропивницького було організовано
аматорський гурток, однією з перших вистав була п'єса Шевченка «Назар Стодоля»,
де Іван Тобілевич грав Назара, його дружина
Софія Тобілевич - Галю. На честь
великого поета своїм дітям він дав імена героїв п'єси - Назар і Галя, а
другу дочку назвав Ориною - іменем героїні з поеми «Невольник».
Карпенко-Карий сідав
писати п'єсу, тільки повністю «виносивши» її в голові. Але коли вже сідав
(здебільшого вночі), то писав «запоєм», не помічаючи нічого навколо.
Смертельна хвороба
передчасно звела Івана Тобілевича в могилу. Помер він 15 вересня 1907 р. в
Берліні, згодом тіло великого драматурга
було перевезено до України та поховано на кладовищі поблизу рідного
хутора на Кіровоградщині5 вересня 1907 року видатний український драматург і
актор помер у Берліні, куди поїхав на лікування. Похований Іван Карпенко-Карий
поблизу хутора Надія. Згодом син драматурга Юрій відкрив тут
літературно-меморіальний музей на честь батька.
Драматург залишив
нам твори, що продовжують жити і після смерті автора. З них наступні покоління
складають уявлення про письменника, його думки,
силу таланту, визначають його місце в розвитку культури нашого народу.
Цікаві факти з
біографії засновника українського театру - Івана Карпенка-Карого https://tsn.ua/video/video-novini/cikavi-fakti-z-biografiyi-zasnovnika-ukrayinskogo-teatru-ivana-karpenka-karogo.html.
Іван Карпенко-Карий.
Кохання і одруження з Надією Тарковською / ГРА ДОЛІ - https://www.youtube.com/watch?v=yH2VSjUAwzA&ab_channel=%D0%93%D0%A0%D0%90%D0%94%D0%9E%D0%9B%D0%86
Іван Карпенко-
Карий. Смерть коханої дружини Надії . Частина 2 / ГРА ДОЛІ - https://www.youtube.com/watch?v=p_kPy4wgFOk&ab_channel=%D0%93%D0%A0%D0%90%D0%94%D0%9E%D0%9B%D0%86
Іван Карпенко-Карий.
Друге одруження з Софією Сіраковською. Частина 3 / ГРА ДОЛІ - https://www.youtube.com/watch?v=HcoCTT00YEw&ab_channel=%D0%93%D0%A0%D0%90%D0%94%D0%9E%D0%9B%D0%86
Екранізація творів Івана Карпенка-Карого
Сто тисяч (1958)
[Екранізація п'єси І. Карпенка Карого] -
https://www.youtube.com/watch?v=zCDLDSQWHDM&ab_channel=LouisBell
''Хазяїн''. Іван
Карпенко-Карий - https://www.youtube.com/watch?v=5CoMizb7A1I&ab_channel=%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%A1%D0%BA%D1%80%D1%8B%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BA
Мартин Боруля (1953)
[Екранізація п'єси І. Карпенка Карого] - https://www.youtube.com/watch?v=rheujE0p7wQ&ab_channel=LouisBell
Безталанна 1966 ¦
Екранізація п'єси Івана Карпенка Карого - https://www.youtube.com/watch?v=iCjuzC1u-_c&app=desktop&ab_channel=VS-UA
Немає коментарів:
Дописати коментар