неділя, 10 листопада 2024 р.

Майстер-клас "Оригамі разом з нами"

 


Кожного року 11 листопада святкують день оригамі.Цей день не є офіційним та відомим святом, але безперечно заслуговує на увагу.

Оригамі - це різновид декоративно-прикладного мистецтва: японське мистецтво складання фігурок з паперу.
Сьогодні у" Бібліотеці-філії для дітей N1"КЗ "Володимирська публічна бібліотека" бібліотекар Марія Бардась провела майстер-клас "Оригамі разом з нами".
Маленькі відвідувачі бібліотеки дізнались про історію та види оригамі, навчилися цікавої техніки складання паперових тваринок,квітів.
Діти чудово провели час!
Навчаємося новому, пізнаємо цікаве,відпочиваємо разом!












четвер, 24 жовтня 2024 р.

Пізнавальна подорож за книгою Лесі Мовчун «Чому два чоботи – пара?»:твій цікавий словник фразеологізмів.

 День української писемності та мови, свято яке відзначається в Україні 27 жовтня та приурочене до дня вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця, послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.


Мова – це душа народу. Вона починається з маминої колискової, народної пісні, батьківського мудрого слова. Рідна мова єднає родину. Вона є основою родоводу: від матері, батька, бабусі, дідуся, брата, сестрички веде юну душу у світ людських взаємин, і весь цей світ виявляється в мові й через мову.
На передодні Дня української писемності та мови у «Бібліотеці-філії для дітей N1” КЗ «Володимирська публічна бібліотека» проведено пізнавальну подорож за книгою Лесі Мовчун «Чому два чоботи – пара?»:твій цікавий словник фразеологізмів.
На захід ,разом з класоводом Галиною Йосипівною Папежук , завітали учні 4-Б класу ліцею N3.
Бібліотекар Тетяна Островська розповіла дітям про історію виникнення свята, презентувала тематичну виставку «Мова - душа народу», представила словники які є в фондах дитячої книгозбірні, познайомила із книгою сучасної української дитячої письменниці Лесі Мовчун «Чому два чоботи пара». Кожен із 26 розділів цієї книги присвячено окремому фразеологізму, подано його тлумачення та синоніми,показано його вживання у прозовому та віршованому художніх творах. А діти продемонстрували свої хороші знання взявши участь у конкурсах «Відгадай фразеологічні загадки», «Встав числівники у фразеологічні звороти», «Мовознавчий крокодил».
Присутні дізналися багато цікавих фактів про українську мову, а захоплюючі конкурси відчинили перед юними користувачами двері у цікавий світ рідної мови.








Віртуальна виставка «Хранитель народних скарбів».


25 жовтня 2019 року виповнюється 85 років з дня народження Василя Скуратівського — українського народознавця, письменника, етнографа, фольклориста. За журналістську та літературну діяльність він нагороджений преміями: «Золоте перо», імені Павла Чубинського, міжнародними преміями «За сприяння українській культурі» (Клівленд, США) та фундації Антоновичів (Нью-Йорк).
Василь Скуратівський народився 29 жовтня 1939 року у селянській родині на Житомирщині. Дитинство та юність провів на хуторі Великий Ліс. З дитинства любив читати. У 13 років вирішив стати письменником. Надсилав до редакції районної газети свої вірші, байки, замальовки, дописи. З часом їх почали друкувати. У 1959 році – закінчив десятирічку. З 1967 по 1971 рік заочно навчався в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка на факультеті журналістики.
Після закінчення університету працював у районних та обласних газетах, чимало їздив по країні, збирав фольклорні та етнографічні матеріали. На їх основі Василь Тимофійович видавав свої численні публікації в періодиці та збірниках.�З 1969 року працював редактором у журналі «Народна творчість та етнографія». Це була його улюблена справа. З 1970 року у періодиці з’являються перші статті Василя Скуратівського на народознавчу тематику. 1987 року вийшла перша книга письменника «Берегиня», яка витримала не одне видання і викликала хвилю зацікавлення народознавством в Україні.
1992 року Василь Тимофійович започаткував народознавчий часопис «Берегиня», де публікував багато своїх матеріалів, а також залучав до друку багатьох талановитих дослідників. Він організував та проводив багаторічну народознавчу експедицію «Чумацькими шляхами». Був одним із засновників та організаторів цілої низки фольклорних фестивалів, серед яких особливо вирізнялись Всеукраїнські і Міжнародні фольклорні свята в Луцьку («Берегиня»), Харкові («Покуть») та Рівному («Коляда»).
16 грудня 2005 року Василь Скуратівський помер. Похований в Києві на міському Берковецькому кладовищі.
Всього за життя письменника було видано 20 книг досліджень із фольклору та етнографії. Остання, 21-а, «Я сам про себе розкажу» з’явилась вже після смерті письменника. У різних збірках та періодичних виданнях було опубліковано майже 1000 статей Василя Скуратівського. Інколи дослідник використовував псевдонім Василь Древлянський.
Творчий спадок Василя Тимофійовича – це своєрідна енциклопедія українського народознавства, що увібрала в себе багатий досвід людського буття, спостереження за природними і суспільними явищами. Його книги розповідають про народні звичаї і традиції, релігійні свята. Автор наводить численні приказки і прислів’я про погоду, походження назв місяців, днів тижня, про те, коли краще розпочинати і завершувати ту чи іншу роботу, як у мирі і злагоді жити з навколишнім світом.
До 85-річчя від дня народження Василя Скуратівського працівники «Бібліотеки-філії для дітей N1” підготували віртуальну книжкову виставку «Хранитель народних скарбів».