Антуан де Сент-Екзюпері — письменник, ім'я якого знає кожен, хто знайомий з книгою «Маленький принц». Біографія автора незабутнього твору сповнена неймовірних подій і збігів, адже його основна діяльність була пов'язана з авіацією.
Повне ім'я письменника — Антуан Марі Жан-Батист Роже де Сент-Екзюпері. У дитинстві хлопчика звали Тоні. Він народився 29 червня 1900 року в Ліоні, у сім'ї дворянина, і був 3-ю дитиною з 5 дітей. Глава сімейства помер, коли маленькому Тоні було 4 роки. Сім'я залишилася без засобів і переїхала до тітки, яка мешкала на площі Белькур. Грошей катастрофічно не вистачало, але це компенсувалося дружбою між братами і сестрами. Особливо близький Антуан був із братом Франсуа.
Мати прищепила дитині любов до книг та літератури, розповідаючи про цінності мистецтва, хлопчик також захоплювався технікою . Антуан був непосидою і мрійником. Придумував ігри, складав казки, писав вірші, малював, грав на скрипці, вічно щось креслив і майстрував.
Закінчивши школу, Антуан надумав стати морським офіцером, але, вступаючи до військово-морського училища, провалився на іспиті з літератури, бо замість твору про патріотизм солдата першої світової війни, написав: «Я не був на війні, і не хочу говорити з чуток».
Екзюпері стає студентом Академії мистецтв, вивчає архітектуру, проте, це не дає йому справжнього задоволення. Виходець з аристократичної сім’ї, він міг би посісти не останнє місце у «вищому» світі, але фальшиве й пустопорожнє життя того світу його не цікавило. Він кидає академію і йде до війська. Служить рядовим авіаційного полку, а у вільні години бере платні уроки в цивільних льотчиків, які вчать його літати на старенькому літаку. Авіація назавжди входить в життя Екзюпері.
Невдовзі він стає військовим льотчиком, але зазнає першої тяжкої аварії, і його комісують. Наступні чотири роки, мабуть, найнецікавіші в біографії письменника: він працює клерком на черепичному заводі, а тоді торговим агентом автомобільної фірми. А далі — знову улюблена авіація: Екзюпері літає на гідроплані, випробовує літаки, доставляє пошту в Північну Африку, стає начальником французького аеродрому, закинутого в африканських пісках, директором філіалу авіакомпанії в Південній Америці... Він літав над океаном, над горами й пустелями, прокладав нові траси, рятував друзів, які зазнавали аварій, багато разів сам зазнавав аварій, лише дивом уникаючи смерті. Одного разу він упав серед пустелі, і його врятували бедуїни... Ремесло льотчика дало йому особливе бачення світу. Він мовби дивився на землю з висоти польоту, гостріше відчуваючи невидимі зв’язки між людьми.
І Сент-Екзюпері починає писати. Уже перший його роман «Пошта на Південь» (1929) отримав схвальні оцінки. Ще більший успіх мала повість «Нічний політ» (1931), а третя книга «Планета людей» (1939) принесла Антуанові де Сент-Екзюпері світову славу. З початком другої світової війни письменник зголошується до армії. Комісія визнає його непридатним до польотів, але ціною неймовірних зусиль Сент-Екзюпері добивається свого і знову стає військовим льотчиком. Коли фашисти захопили його батьківщину, йому довелося емігрувати до США. Там він пише повісті «Військовий льотчик» (1942) та «Лист до заручника» (1943).
В Америці Екзюпері написав і свій найзнаменитіший твір — казку «Маленький принц» (1943), яка стала останнім завершеним твором письменника. У нього було ще багато задумів, проте Екзюпері знову добивається права сісти за штурвал військового літака. Він уже немолодий, до того ж покалічений. Та хіба це може його стримати? Влітку 1944-го 44-річний майор Сент-Екзюпері дістає дозвіл ще на дев’ять бойових польотів. З дев’ятого польоту він не повернувся, навічно залишившись у небі разом зі своїм Маленьким принцом…».Цей політ став для нього останнім. Він загинув над морем поблизу острова Корсика.
Антуан де Сент-Екзюпері пішов у зоряні світи, але залишився на Землі завдяки своїм книгам, передусім — казці-притчі «Маленький принц». Письменник присвятив цей твір своєму найкращому другові Леону Верту, якого знав ще з дитинства. Сент-Екзюпері власноруч ілюстрував цю книгу прекрасними акварелями. Його книга просякнута дитячими щирими почуттями, радістю і веселощами. За це «Маленького принца» обожнюють діти і дорослі різних поколінь.
Працівники Володимир – Волинської міської бібліотеки для дітей оформили виставку одної книги - «Уроки маленького принца», на якій представлена книга «Маленький принц» видана різними видавництвами.
Багато крилатих виразів увійшло в наше життя, дякуючи Антуану де Сент-Екзюпері. Ось деякі з них:
· Товариші лише ті, хто в одній зв'язці, як альпіністи, здійснюють сходження на одну й ту ж вершину.
· Всі дорослі колись були дітьми, лише мало хто з них це пам'ятає.
· Я родом з мого дитинства.
· У кожної людини свої зірки.
· Ми відповідаємо за тих, кого приручили...
· Марнославні люди глухі до всього, окрім хвали.
· Це дуже сумно - коли забувають друзів. Не кожен мав друга.
· Немає у світі досконалості!
· Пильне одне лиш серце. Найголовнішого очима не побачиш.
· Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти - це твої дії, і немає іншого тебе.
· Себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, то ти справді мудрий.
· Серед людей теж самотньо.
· Навіщо брехати, коли тебе так легко викрити.
· Хотів би я знати, навіщо зірки світяться. Напевно, для того, щоб рано чи пізно кожен міг знову відшукати свою.
· Ніколи не треба слухати, що говорять квіти. Треба просто дивитися на них і дихати їхнім ароматом. Моя квітка напоїла пахощами всю мою планету, а я не вмів їй радіти.
· Він не відповів на жодне моє запитання, але ж коли червонієш, це означає "так", чи не правда?
Немає коментарів:
Дописати коментар